Це не портрети конкретних дітей, які загинули... це було б некоректно. Це збірний образ українських дітей, які страждають від несправедливої жорстокої віни не лише в Україні і не лише фізично, але й морально і духовно. Коли я почала цю серію, в мені говорив лише гострий біль від того, що відбувалося з нашими дітьми по всій Україні. Але потім я з подивом побачила в їхніх очах не ненависть чи пустоту, але любов. Любов, яка витікає з відкритих ран серця. Любов в очах того, хто дивиться. Діти - це любов, плоди любові. Цей погляд любові попри все нехай залишається назавжди. Серію буде продовжено.